Ця Книга – знак поваги та безмежної вдячності випускникам нашого ліцею, які загинули за свободу і незалежність України…
АЖАМІ
Амір Надімович
(14.11.1999-27.02.2025)
27 лютого 2025 року в районі КПВВ «Юнаківка-Суджа» Сумського району Сумської області внаслідок удару дроном-камікадзе типу FPV загинув артилерист, молодший сержант Амір Ажамі.
Амір Надімович Ажамі народився 14 листопада 1999 р. у Києві. У Боярці проживав з 2006 року. Закінчив Боярську ЗОШ № 5.
Вищу освіту здобув у Відкритому міжнародному університеті розвитку людини «Україна», за спеціальністю – інженер-конструктор.
З перших днів повномасштабного вторгнення рф пішов добровольцем. Мобілізований з 17 квітня 2022 року Бучанським РТЦК та СП.
Аміру назавжди – 25.
БЕРЕЗІВСЬКИЙ
Вадим Андрійович
(14.10.1990-21.05.2023)
21 травня 2023 року під час мінометного обстрілу на кордоні Чернігівської області загинув наш захисник – Вадим Березівський.
Березівський Вадим Андрійович народився 14 жовтня 1990 року у с. Вишевичі Житомирської області. Після переїзду родини до Боярки, навчався у Боярській ЗОШ № 3, закінчив Боярську ЗОШ № 5. Освіту здобув у Вищому комерційному училищі Київського національного торговельно-економічного університету, за спеціальністю – кухар. Працював у різних закладах харчування Києва. Добровільно пішов до лав ЗСУ у серпні 2022 року і став на захист Батьківщини.
ВАСИЛЕНКО
Ярослав Васильович
(22.08.1983-04.11.2025)
Ярослав Васильович Василенко народився 22 серпня 1983 р. у Боярці. Навчався спочатку у Боярській ЗОШ № 3, а потім у Боярській ЗОШ № 5. Вищу освіту здобув у Відкритому міжнародному університеті розвитку людини «Україна» за спеціальністю програмне забезпечення автоматизованих систем.
До початку повномасштабного вторгнення працював технічним керівником проєктів, системним інженером, зокрема у компанії «RITMO». Був звукорежисером під час проведення фестивалів Atlas Weekend.
З початку повномасштабного вторгнення перекваліфікувався: працював над виготовленням обладнання для військових, розробляв камуфляжний щит оптичного та теплового маскування, удосконалював прилади нічного бачення, розробляв модульні реактивні БПЛА тощо.
Мобілізований у липні 2025 року. Мав бути спеціалістом з безпілотних систем.
ВОЙНОВСЬКИЙ
Ігор Ігорович
(14.06.1982-08.10.2025)
8 жовтня 2025 року у місті Слов’янськ Донецької області помер розвідник-сапер відділення взводу інженерної розвідки інженерно-саперної роти молодший сержант Ігор Войновський. Серце не витримало навантажень війни.
Ігор Ігорович Войновський народився 14 червня 1982 року в місті Боярка. 1999 року закінчив Боярську ЗОШ № 5.
Працював у газовій сфері. Відзначався сумлінністю, працьовитістю та добрим ставленням до людей. З 2014 року активно підтримував захисників України, займався волонтерською діяльністю. У 2022 році вступив до складу ДФТГ ім. Є. Коновальця, брав участь в обороні Києва та Київської області. 26 березня 2024 року став до лав Збройних Сил України. З 1 вересня 2025 року проходив службу в м. Слов’янськ. За роки волонтерської діяльності та служби неодноразово був відзначений подяками та нагородами за сумлінну службу і активну громадянську позицію.
ГАВРИЛЮК
Сергій Васильович
(28.05.1974-15.02.2023)
Гаврилюк Сергій Васильович народився 28 травня 1974 року в Боярці, закінчив Боярську ЗОШ № 5. Після одруження у 2002 році оселився в с. Тарасівка.
З 2015 року служив в окремому загоні спеціального призначення «Азов» Національної гвардії України. Брав участь у боях за Широкине, в обороні Світлодарської дуги, за м. Маріуполь.
З 24 лютого 2022 року разом з побратимами-азовцями став на захист м. Маріуполь. З початку квітня 2022 року вважався зниклим без вісти. Після проведення ДНК-експертизи його тіло було ідентифіковано.
Сергій Гаврилюк нагороджений відзнакою полку «Азов» – «Широкинська операція», медаллю «Захиснику Маріуполя», почесною відзнакою «За оборону Маріуполя», нагрудним знаком «За оборону країни», відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції».
ГУЦОЛ
Кирило Олександрович
(30.11.1980-09.04.2025)
9 квітня 2025 року на 45-му році життя від наслідків тяжкої контузії, отриманої на війні, помер навідник солдат Кирило Гуцол.
Кирило Олександрович Гуцол народився 30 листопада 1980 року. Закінчив Боярську ЗОШ № 5. Тривалий час працював на підприємстві «ТК Промел», де пройшов кар’єрний шлях від слюсаря до бригадира.
До лав ЗСУ був призваний 18 січня 2024 року.
Був доброю та чуйною людиною, люблячим сином.
КУЦЕНКО
Андрій Володимирович
(25.10.1999-06.09.2025)
6 вересня 2025 року поблизу с. Торецьке Покровського району Донецької області загинув гранатометник солдат Андрій Куценко. Відтоді він вважався безвісти зниклим, а після проведення ДНК-експертизи його тіло було ідентифіковано.
Андрій Володимирович Куценко народився 25 жовтня 1999 року у Боярці. Навчався у Боярській ЗОШ №5, проходив строкову військову службу у прикордонних військах. Працював у супермаркеті «Novus» у місті Вишневе.
До лав ЗСУ був мобілізований 3 липня 2025 року Білоцерківським РТЦК та СП.
ЛАХТАДИР
Андрій Олександрович
(22.01.1980-16.07.2025)
16 липня 2025 року після тривалої хвороби помер боєць, захисник Андрій Лахтадир, який боронив українську землю від російського окупанта.
Андрій Олександрович Лахтадир народився 22 січня 1980 року у м. Київ, все життя провів у Боярці. Закінчив Боярську ЗОШ № 5. Вищу освіту здобув у Інституті міжнародних відносин Київського національного університету ім. Тараса Шевченка.
З 2015 року брав участь в антитерористичній операції. Але отримав поранення і був звільнений у запас у 2016 році.
Після початку повномасштабного вторгнення рф Андрій у 2023 році став на захист України. Брав участь у бойових діях на Лиманському та Куп’янському напрямках.
Життя військовослужбовця забрала не ворожа куля, а підступне онкологічне захворювання, яке виявилось сильнішим та забрало життя Героя у віці 45 років. У скорботі залишились мати, брат та син.
ЛЕВІН
Максим Євгенович
(07.07.1981-13.03-31.03.2022)
Максим Євгенович Левін, більш відомий як Макс Левін, загинув у період між 13 та 31 березня 2022 року біля с. Гута-Межигірська Вишгородського району Київської області.
Народився 7 липня 1981 у м. Боярка. Закінчив Київський політехнічний інститут (спеціальність – інженер комп’ютерних систем). Батько чотирьох синів. Український фотокореспондент, фотограф, документальний фотограф. 10 років працював в редакції LB.ua, співпрацював з агентствами Reuters, BBC, TRT World, Associated Press, Hromadske та ін. Більшість його документальних проєктів пов’язані з війною в Україні.
Впродовж перших п’яти днів повномасштабної війни Макс устиг оприлюднити фоторепортажі щонайменше з семи гарячих точок у різних куточках України: від Харкова до Василькова та кількох населених пунктів в Ірпінському та Житомирському напрямках.
Зв’язок з Максом Левіним був втрачений з 13 березня 2022 року, коли він відправився у село Гута-Межигірська документувати наслідки російської агресії. 1 квітня після тривалих пошуків поліція знайшла його тіло з вогнепальними пораненнями. За даними прокуратури, Левіна убили військовослужбовці збройних сил рф двома пострілами зі стрілецької зброї.
Кавалер ордену «За заслуги» III ступеня (2015), кавалер ордену «За мужність» III ступеня (2022 р., посмертно). Лауреат премії імені Георгія Гонгадзе (2022, посмертно).
ЛЄВШОВ
Антон Михайлович
(26.09.1983-21.03.2025)
21 березня 2025 року обірвалося життя Антона Лєвшова. Після тяжкого поранення наш Захисник перебував на лікуванні. На жаль, його серце припинило бій за життя…
Антон Михайлович Лєвшов народився 26 вересня 1983 року у Боярці. Закінчив Боярську ЗОШ № 5. Навчався у Київському технікумі залізничного транспорту. Вищу освіту здобув в Українській державній академії залізничного транспорту, за фахом – економіст. Успішно працював за спеціальністю.
4 січня 2024 року добровільно став на захист Батьківщини. Служив у 81-й окремій аеромобільній бригаді ДШВ. У лютому 2024 року отримав вогнепально-осколкове поранення поблизу селища Білогорівка Сіверськодонецького району Луганської області.
У подальшому був переведений і служив у підрозділі РЕБ.
Після перебування на позиції впродовж 73 діб стан його здоров’я значно погіршився. Був направлений до лікарні, де й обірвалося його життя.
Завжди був відданий своїй справі. За сумлінне виконання обов’язків та бойових завдань отримав нагороду.
ОЛІЙНИК
Роман Васильович
(12.06.1999-20.08.22)
23-річний солдат, бойовий медик 1-ї окремої бригади спеціального призначення імені Івана Богуна Роман Олійник загинув 20 серпня 2022 року під час ворожого обстрілу на Херсонщині.
Роман родом із Боярки Київської області. Однак військова служба і кохання пов’язали його долю з Житомиром. Хлопець спочатку навчався на менеджера, потім пішов здобувати освіту кухаря, в якій розчарувався, бо хотів бути військовим. Свою мрію Роман таки здійснив, підписавши контракт із 95-ю окремою десантно-штурмовою бригадою.
Романа Олійника поховали на Смолянському військовому кладовищі у Житомирі. Воїн посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
ПІЛЬТЯЙ
Дмитро Олександрович
(09.08.1984-14.12.2024)
14 грудня 2024 року під час виконання службових обов’язків поблизу с. Ромашки Синельниківського району Дніпропетровської області загинув зовнішній пілот (оператор) літальних апаратів відділення безпілотних авіаційних комплексів сержант Дмитро Пільтяй.
Дмитро Олександрович Пільтяй народився 9 серпня 1984 року в м. Боярка.
Закінчив Боярську ЗОШ № 5. Освіту здобув у Київському будівельному технікумі. Працював у ТОВ «ОЛІУС», м. Вишневе.
Залишилися в скорботі рідні Дмитра: дружина та син 8 років.
ПЛАКСИЦЬКИЙ
Дмитро Миколайович
(02.12.1975-30.11.2023)
30 листопада 2023 року поблизу села Камʼянка Миколаївської області загинув солдат, навідник кулеметної зенітної роти Плаксицький Дмитро.
Плаксицький Дмитро Миколайович народився 2 грудня 1975 року.
Навчався у Боярській загальноосвітній школі № 5.
Був вірним товаришем, відкритим і щирим.
Справжній, вірний, надійний побратим. Він завжди був готовий допомогти і врятувати, не боявся говорити правду вголос і ставати на захист.
РЯБОВ
Денис Геннадійович
(01.10.1982-08.02.2026)
8 лютого 2026 року внаслідок артилерійського обстрілу противником позицій у Краматорському районі Донецької області загинув майстер-акумуляторник ремонтно-відновлювального батальйону молодший сержант Денис Рябов.
Денис Геннадійович Рябов народився 1 жовтня 1982 року у м. Чернігів. 2000 р. закінчив Боярську ЗОШ № 5. 2001 р. проходив військову службу у лавах ЗСУ.
Потім працював у Боярці на ДП «Промінь», згодом – на заводі «Вентс».
У травні 2014 р. добровольцем пішов у АТО, до 2015 р. служив у спецбатальйоні МВС «Київщина», зокрема, в Новоайдарі Луганської області.
Після повномасштабного вторгнення рф був мобілізований 23 лютого 2023 р. Фастівським РТЦК та СП. Проходив комплексну підготовку на бойових машинах піхоти (БМП) «Росомаха» (Rosomak) у Польщі.
У 2025 р. за станом здоров’я був переведений до ремонтної роти.
САКАДА
Максим Ігорович
(20.10.1995-02.07.2024)
2 липня 2024 року поблизу селища Вільча Чугуївського району Харківської області від отриманих поранень, несумісних із життям, загинув оператор безпілотних комплексів солдат Максим Сакада.
Максим Ігорович Сакада народився 20 жовтня 1995 року в місті Боярка. З 2001 р. до 2004 р. навчався у Боярській ЗОШ № 4, з 2004 р. до 2012 р. – у Боярській ЗОШ № 5.
Любив займатися водним спортом. 2011-2012 рр. – чемпіон Києва з водного туризму.
З 2012 р. до 2013 р. навчався у Міжрегіональному вищому професійному училищі звʼязку м. Києва. У 2018 р. здобув вищу освіту в Київському національному університеті технологій та дизайну.
З 2018 р. до 2023 р. працював у ТОВ «КОМФОРТЛАЙН», м. Київ.
У листопаді 2023 року був мобілізований до лав ЗСУ.
Максим був відповідальною, порядною, чесною й працелюбною людиною, гарним другом, люблячим сином, братом і хлопцем. У нього залишились мама, тато, сестри і брат, бабусі, дідусі та дівчина, з якою так і не встиг одружитись.
СЛЄПОВ
Владислав Ігорович
(10.10.1993-21.06.2025)
21 червня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу с. Рижівка Сумського району Сумської області загинув навідник стрілецького батальйону старший солдат Владислав Слєпов (Гугл). До 10 січня 2026 року вважався безвісти зниклим.
Владислав Ігорович Слєпов народився 10 жовтня 1993 року у с. Шпитьки Києво-Святошинського району. У 2000 році разом з батьками та сестрою переїхав до м. Боярка.
2008 р. закінчив Боярську ЗОШ № 5. Вищу освіту за спеціальністю «Геодезія та землеустрій» здобув у Відокремленому структурному підрозділі «Фаховий коледж інженерії, управління та землевпорядкування Національного авіаційного університету». Працював у виконавчому комітеті Боярської міської ради.
З початку повномасштабного вторгнення приєднався до Боярського ДФТГ ім. Коновальця, виконуючи завдання в межах Боярки, патрулював на блокпостах. Після звільнення Ірпеня займався відновленням знищених ворожими діями будинків.
Мобілізований до лав ЗСУ Голосіївським РТЦК та СП м. Києва 24 лютого 2025 року. Отримав посаду навідника кулемета у 158 ОМБр. Мав великий авторитет та повагу серед побратимів. Проте після прикомандирування до іншої бригади та виходу на чергове бойове завдання, не повернувся.
Владислав був дуже добрим, щирим і відкритим.
Багато чого вмів робити власними руками. Всі його пам’ятатимуть веселим і позитивним, душею компанії.
СОБКО
Максим Андрійович
(02.01.1986-17.03.2024)
17 березня 2024 року поблизу с. Кам’янське Запорізької області під час мінометного обстрілу загинув головний сержант мотопіхотного взводу Максим Собко.
Максим Андрійович Собко народився 2 січня 1986 року у Києві. 2003 року закінчив Боярську ЗОШ № 5. Вищу освіту за спеціальністю інженер здобув у Національному авіаційному університеті.
Жив і працював у Боярці.
З перших днів повномасштабного вторгнення допомагав облаштовувати блокпости, але найбільшим його бажанням було піти на фронт. І він без вагань став на захист країни.
Макс був наполегливим, невгамовним, непосидючим, принциповим, але дуже добрим. Мав унікальне почуття гумору і великі плани на майбутнє. Наголошував, що рух – це життя, він мріяв жити до 100 років.
СОКОЛОВ
Андрій Володимирович
(03.06.1975-15.04.2026)
15 квітня 2026 року під час лікування у Національному військово-медичному клінічному центрі «Головний військовий клінічний госпіталь» помер маскувальник рядовий Андрій Соколов.
Андрій Вікторович Соколов народився 3 червня 1975 року у м. Андрушівка Житомирської області. Проживав у м. Боярка. Початкову школу закінчив у Боярській ЗОШ № 3, потім навчався у Боярській ЗОШ № 5. Освіту здобув у Київському ПТУ.
Мобілізований Фастівським РТЦК та СП. Служив у 12-му окремому полку оперативного забезпечення.
СТАРОСТЕНКО
Денис Володимирович
(12.08.1979-08.11.2025)
8 листопада 2025 року поблизу м. Вовчанськ Харківської області в результаті ураження ворожим БПЛА від численних осколків загинув стрілець солдат Денис Старостенко.
Денис Володимирович Старостенко народився 12 серпня 1979 року в м. Боярка. Закінчив Боярську ЗОШ № 5. Освіту паркетника здобув у ПТУ. Закінчив також Одеське училище автомобільного транспорту.
Працював у приватних підприємствах з виготовлення вікон та дверей.
Призваний на військову службу 19 липня 2025 року Фастівським РТЦК та СП.